Ukrainische Verteilschriften

Die Verteilschrift „Reise ohne Rückkehr“ von Prof. Dr. Werner Gitt zur enthält die Botschaft von zwei Zügen, die unterwegs sind Richtung Ewigkeit. Der „Lebenszug“, hat den Himmel als Ziel, der „Todeszug“ dagegen fährt in die ewige Verdammnis. Jeder wird eingeladen, vom Todeszug in den Lebenszug umzusteigen. Dies ist möglich für den, der Vergebung seiner Sünden durch Jesus Christus bekommt und ihn als Retter seines Lebens im Glauben annimmt. Dieses Traktat eignet sich besonders gut zur Weitergabe an suchende Menschen! Шлях без вороття У південному Тіролі (північній Італії), на низькому мурі навколо однієї з церков лежать чотири черепи. Над ними висить таблиця з написом: Хто з них був дурнем? Хто – мудрецем? Хто – злидарем? Хто – царем? Справді, ніщо не вказує ні на владу, ні на багатство царя. А череп злидаря може й лежить поряд, але ніщо в ньому не нагадує про його бідність, лахміття і голод. Напевно, варто було б повісити ще одну таблицю з написом: „Смерть рівняє всіх!” А тепер давайте подумаємо чи це насправді так. У сфері реклами робота орієнтується і спрямовується на певну групу споживачів. Проте, смерть не вибирає, вона не минає нікого. Питання смерті переймає багатьох людей: філософів, поетів, політиків, спортсменів, акторів, художників, людей неосвічених і лауреатів нобелівської премії. Найбільше цим переймалися древні єгиптяни, саме вони будували смерті найбільші пам`ятники в світі – піраміди Гізи. Німецький поет Емануель Гайбель виражає суть всіх тих людських спроб одним дуже вдалим висловлюванням: “Вічною загадкою є життя; вічною загадкою залишається смерть.“ З усіх численних спроб пояснення смерті зупинимося на тлумаченні з точки зору еволюції: Смерть у світлі еволюції Вчення еволюції надає смерті надзвичайно великого значення. Крім того наголошується, що без неї взагалі не було б життя на землі. Це доволі чітко стає зрозумілим з чотирьох основних тез еволюції: 1. Смерть – необхідна умова еволюції. Німець­кий фізик Карл Фрідріх наголошував: „Якби індивіди не вмирали, то не було б еволюції, не було б нових індивідів, нових створінь. Смерть індивідів є умовою еволюції.“ 2. Смерть – це винахід еволюції. Професор Відмар Таннер із Риѓинсбургу, як біолог, цілком справедливо задає питання стосовно смерті: „Як і коли приходить смерть в наш світ, якщо її взагалі не мало би бути?“ і відповідає на нього: „Старіння і тривалість життя є явищами пристосування, що розвинулись в процесі еволюції. Винайдення смерті суттєво прискорило еволюцію.“ На його думку запрограмована смерть надає еволюції безконечні можливості випробовувати нове. 3. Смерть є творцем життя. Суть вчення еволюції відрізняється від біблійного вчення, оскільки, відповідно до вчення еволюції, смерть вважається творцем життя. Саме про це пише німецький мікробіолог Райнѓард В. Каплан: „Хоча старіння і смерть дійсно є стражданням для індивіда, особливо людського, проте воно є ціною того, що еволюція взагалі змогла створити наш вид.“ 4. Смерть – є повним кінцем життя. Еволюційне вчення стверджує, що життя є способом існування матерії в межах, визначених фізикою та хімією (Манфред Айген, німецький біофізик і хімік, лауреат Нобелівської премії). Як бачимо, вчення еволюції не в змозі дати нам достатнє тлумачення поняття смерті. Такий акцент на матеріальні явища виключає існування життя після смерті. Людина сприймається як біологічна машина, абсолютний кінець якої поєднується зі смертю організму. В механізмі еволюції смерть є джерелом нового життя. Таким чином суть людського життя розглядається як внесок в процес розвитку еволюції. Хто дасть нам правильну відповідь? Хто міг би дати нам логічну відповідь на хвилююче питання природи смерті і пояснити що буде потім? Така людина має бути компетентною, а це можливо лише за умови виконання нею чотирьох важливих вимоги: 1) Пізнати смерть! (Нам потрібна інформація з перших рук). 2) Повернутись до життя! (Щоб мати змогу розповісти про власний досвід). 3) Мати владу над смертю! (Щоб мати авторитет). 4) Бути вартим абсолютної довіри! (Ми маємо довіряти його словам). Якщо поглянути на історію світу, то цим чотирьом дивовижним вимогам відповідає одна-єдина особа – Ісус Христос: 1) Його розіп`яли і він помер за воротами Єрусалиму. Його вороги хотіли переконатися в цьому, і прокололи його списом так, що бризнула кров (Іван 19:34). Тепер вони були певні, що він справді помер! 2) Він пророкував, що на третій день воскресне. Так і сталося, і того недільного ранку жінки були першими свідками Його воскресіння. Ангел сказав їм: „Його тут немає. Він воскрес!“ (Лука 24:6). 3) Новий завіт говорить про три випадки, коли Ісус Своєю владою воскресив людину з мертвих: Лазара у Віфанії (Іван 11:41-45), юнака у Наїні (Лука 7:11-17) і донечку Яіра (Марко 5:35-43). Ніхто крім Ісуса не мав такої влади - наказувати смерті відступити. 4) Лише одна-єдина людина на цій землі могла сказати: „Я є правда...“ (Іван 14:6). І це був Ісус. Він проповідував Своє слово перед ворогами, які тільки і чекали, щоб знайти у Його вченні хоч найменшу помилку. Тепер ми знайшли правильну адресу і прийшли до джерела правди. Правда є життєво необхідною для нашого існування. Хто ж хоче будувати своє життя на неправді? Тепер ми з’ясували, що є лише одна особа, достатньо компетентна, щоб надати точну інформацію. Від Нього дізнаємося, що стається з кожною людиною відразу після смерті. У Євангелії від Луки (16:19-31) Ісус дає нам відповідь на прикладі двох людей, які щойно померли. Один з них знав Бога, інший жив без нього. Ангели забрали Лазаря на Лоно Авраама, і йому там добре. Цe місце Ісус називає Раєм (Лука 23:43). Інший, багач, потрапляє після смерті в пекло, і він описує свій страшний стан словами: „...я мучуся в полум’ї цім!“ (Лука 16:24). Отже, смерть в жодному разі не робить всіх рівними. Тим більше, якщо в нашому світi існує така велика різниця між людьми, то в потойбічному вона буде ще більшою. Від чого це залежить? Тепер поговоримо детальніше. Потрійна смерть Біблія свідчить, що увесь наш світ і життя у ньому є творінням Господа. З самого початку це було завершене і досконале творіння, про яке Бог сказав: „...вельми добре”. Сутністю Господа є любов і милість, і все створене Ним через Господа Ісуса Христа (Притчі 8:30; Іван 1:10; Колосянам 1:16) несе на собі відбиток Його суті. Він залишається лагідним, милостивим, люблячим до Свого творіння. А це суттєво відрізняється від стратегії еволюції, позначененої стражданнями і сльозами, жахами і смертю. Прихильники так званої теїстичної еволюції, які вважають, що Бог поклав початок Еволюційному процесу і приписують Йому такі еволюційні методи, спотворюють суть Бога. Тому ідея керованої Господом еволюції є повністю безгрунтовною. Звідки ж приходить смерть, якщо вона не є еволюційним фактором і не відповідає суті Господа? Ми помічаємо: смерть є для всіх. Всі люди помирають: маленькі діти і старці, високоморальні люди, і злодії-бандити, віруючі, і невіруючі. Для такого загального явища мусить бути настільки ж загальна причина. Біблія пояснює, що смерть є результатом людського гріха. Незважаючи на те, що Господь попередив про наслідки (Буття 2:17), людина знехтувала дарованою їй свободою і згрішила. З того моменту почав діяти закон гріха: „Бо заплата за гріх смерть.“ (До Римлян 6:23). Людина потрапила на лінію смерті, що на графіці позначається чорною грубою лінією. Ми могли б це назвати потягом смерті. Починаючи від Адама, що був фактично винуватцем того, що до творіння Божого прийшла смерть (1. до Коринтян 15:22a) все людство знаходиться у цьому жахливому потязі: „Тим то як через одного чоловіка,через Адама, увійшов у світ гріх, і з гріхом смерть, і таким чином смерть перейшла на всіх людей, бо всі згрішили.“ (До Римлян 5:12). Таким чином, до гріхопадіння Боже творіння не знало смерті. Коли Біблія говорить про смерть, то вона ні в якому разі не має на увазі припинення існування. Біблійне визначення смерті означає «бути відділеним від...» Оскільки первородний гріх позначає потрійну смерть (дивися графік), то це означає, що існує три різних стани відторгнення: 1. Духовна смерть. У момент гріхопадіння людина «духовно померла», таким чином, вона була відділена від спільноти з Господом. В такому стані живуть сьогодні всі люди, що не вірять в свого Творця. Вони самі улаштовують своє життя і піддаються пристрастям і привабам гріха. Вони живуть так, ніби Бога ніколи й не було. Вони не мають ніякого особистого зв’язку з Ісусом Христом і не приймають послання Біблії. В Божих очах вони є духовно мертвими, хоча фізично вони ще живі. 2. Фізична смерть. А колись настане і фізична смерть: „...аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий.“ (Буття 3:19). Через гріх усе сотворіння приречене на смерть. 3. Вічна смерть. Останньою зупинкою потягу смерті є вічна смерть. І навіть там людина не перестає існувати (Лука 16:19-31). Це є стан цілковитої ізоляції від Бога. Гнів Божий залишається над нею, бо „через переступ одного -Адама- на всіх людей прийшов осуд.“ (До Римлян 5:18). Ісус називає це місце загибелі Пеклом – місцем вічного прокляття і страждань: Bогонь там „незгасимий“ (Марко 9:43, 45) і „вічний“ (Матвій 25:41), там „плач і скрегіт зубів“ (Лука 13:28). Це жахливе місце, „де червяк їхній не вмирає, і вогонь не вгасає!“ (Марко 9:48). Це місце „вічної погибелі“ (2. до Солунян 1:9). Як ставиться Бог до того, що ми з власної провини стрімко несемось у прокляття? З повноти душевної милості і любові до нас Він віддав Свого Сина на хрест, щоб відкрити шлях до спасіння. Слово Ісуса „Звершилося!“ ознаменувало собою появу у людства шансу на спасіння – потягу життя. Бог відкрив нам Свою Волю (напр. 1. до Тимотея 2:4), дав нам можливість врятуватись від вічної смерті, іншими словами зіскочити з потягу смерті, що несеться в пекло. Нас запросили, увійти через вузькі двері, що ведуть до неба (Матвій 7:13a, 14). Біблія каже, що Ісус є єдиними дверима і також єдиним шляхом до спасіння. Якщо ми сядемо у потяг життя, то потрапимо до вічності з Богом. Пересадка з одного поїзда в інший відбувається тоді, коли ми навертаємося до Ісуса, каємось у своїх гріхах, просимо у Нього прощення і приймаємо Його як свого особистого Спасителя. Це робить нас в очах Божих новими творіннями. Дарунок прощення може отримати кожен особисто, якщо він того тільки забажає. Те, що дарується нам з милості, має для Бога надзвичайно високу ціну, жертву Його Сина. Той, хто приймає пропозицію Господа, зазнає докорінних змін у своєму житті, і отримує вічне життя (Івана 5:24). Цю можливість має людина тільки у своєму земному житті. Шлях до життя Після однієї проповіді підійшов до мене молодий чоловік. Я запитав його: „Де ти тепер знаходишся?“ Він коротко відповів: „Я стою на вокзалі!“ Він зрозумів найважливіше: Потяг смерті треба терміново негайно покинути! Його запитанням було: „Як мені сісти у потяг життя?“ Я розповів йому про це, і тепер він радо їде до найкращої мети - вічного життя. Бог є не тільки Богом, що гнівається за гріхи, але й Богом, що любить грішників. Якщо ми вже сьогодні сядемо у потяг життя, то цим самим бронюємо для себе найкраще місце, Небо, як воно описане у 1 до Коринтян 2:9: „Але, як написано: Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку людині не спало, те наготував Бог тим,що Його люблять.“ Що ми оберемо: життя чи смерть, Небо чи Пекло? Бог надав нам право вибору шляху, яким ми хочемо іти, створивши нас вільними істотами: „...життя (вічне) та смерть (вічну) появив я перед тобою, благословення та прокляття. Вибирай життя, щоб жити на світі ...“ (Повторення Закону 30:19). Таким чином стає зрозумілим, що Божа воля спрямована на життя. Зображений тут графік є ілюстрацією дуже простого висновку: „Якщо ти лише один раз народився (фізичне народження), то помреш два рази (спочатку фізична смерть, потім духовна (вічна); але якщо ти два рази народився (фізичне народження і народження згори, коли ми приймаємо Ісуса), то помреш ти лише один раз (фізична смерть)!“ Віра в Сина Божого звільняє від суду прокляття і приносить упевненість у вічному житті: „Істинно істинно говорю вам: Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене,- живе життям вічним, і на суд не приходить, бо від (духовної) смерти перейшов у (вічне) життя.“ (Іван 5:24). Якщо задуматись, наскільки важливим є кожне прийняте стосовно віри рішення, то стає відразу зрозумілим, які трагічні наслідки очікують прибічників еволюційної ідеї. Вона приховує небезпеку вічної смерті і позбавляє людину шансу на спасіння. Ісус Христос прийшов, щоб врятувати нас від пекла. Зверніться до Бога в молитві. Таким чином ви ще сьогодні вийдете з потягу смерті і сядете в потяг життя. Цю кардинальну зміну у вашому житті ви можете почати з молитви: „Господи Ісусе, я зрозумів свою складну ситуацію! Моє життя суперечить Твоєму Слову. Тепер я знаю: я сиджу не в тому потязі. Я дуже наляканий і благаю Тебе про поміч. Прости мені всі мої провини, за які мені дуже шкода, і зміни моє життя через читання Твого Слова, і направ мене. З твоєю допомогою я хочу сісти у потяг життя і бути завжди з Тобою. Я приймаю Тебе в своє життя. Будь моїм Господом і дай мені бажання і силу йти за Тобою. З глибини серця дякую Тобі, що Ти звільнив мене від гріхів моїх і тепер я є Божою дитиною. Амінь.“ Професор, доктор технічних наук Вернер Ѓітт

An verschiedenen Beispielen wird die Genialität der Schöpfung dargestellt. Als Wissenschaftler erklärt Prof. Dr. Werner Gitt, dass die unglaubliche Information, die in der ganzen Schöpfung steckt, einer intelligenten Quelle bedarf. Diese Quelle ist Gott selbst. Die Wissenschaft kann nur das "Was" analysieren, nicht aber das "Woher". Das "Am Anfang schuf Gott Himmel und Erde" der Bibel gibt uns eine Antwort auf die Frage nach der Herkunft des Lebens. Der Gedanke, Gott hätte durch Evolution geschaffen (die so genannte "Theistische Evolution"), untergräbt die Autorität der Bibel und ist mit dem christlichen Glauben unvereinbar. Die Bibel zeigt deutlich, dass Jesus der Schöpfer ist. Jesus hat die Menschen geschaffen und liebt sie hingebungsvoll. Darum lädt Jesus dazu ein, diese Liebe anzunehmen. Dieses Traktat eignet sich besonders gut zur Weitergabe an suchende Menschen! Хто є Творцем? Світ, за яким ми спостерігаємо Погляд у сферу живих організмів вказує нам на дуже цілеспрямовані концепції: кит, ссавець, влаштований так, що пірнаючи на глибину до 3000 метрів, не помирає від „хвороби водолазів“ при виринанні, а дятел сильно б`ючи дзьобом по дереву, не отримує струсу мозку. Від повної здатності функціонування органів (серця, печінки, нирок тощо) залежить в більшості випадків життєздатність. Недорозвинуті або напіврозвинуті ор­га­ни не становлять ніякої вартості. Той, хто мислить сте­реотипами Дарвінізму повинен знати: Еволюція не пе­ред­бачає цілеспрямованої перспективи щодо органу, який запрацює пізніше. Перелітні птахи володіють автопілотом, який неза­лежно від погодніх умов, від дня чи ночі приведе їх безпомил­ко­во до мети. Наприклад ржанка золотиста летить на зимівлю від Аляски до Гаваїв. Потреба енергії, що становить 70 грам жиру на 4500 км. польоту є надзвичайно точно ви­ра­хуваною, крім того передбачено 6,8 грам запасу на випадок зустрічного вітру. Наутілус живе із зовнішнього боку роз­горнутої черепашки, внутрішнє середовище якої поділене на ка­мери. Залежно від глибини пір­нання вони наповнюються газом, щоб досягнути стану нульової пла­вучості. Сучасні підводні чо­вни виглядають в порівнянні нез­грабними і безпомічними. Ці тварини мешкають, як правило, на глибині 400 метрів, але вночі сп­ливають на глибину 100 метрів. Деякі мікроскопічно малі бактерії володіють вбу­до­ва­ними, керованими протонами, електромоторами, що за­безпечують можливість пересування вперед і назад. Наприклад, на кишковій паличці площею лише шість мільяр­дних кубічних міліметрів можуть поміститися шість і більше таких моторів: власна електростанція створення струму, комп`ютерна система і немала кількість хімічних фабрик. Жива клітина є набагато складніше і геніальніше влаш­тованою, ніж усі збудовані людьми машини. У ній од­но­часно відбуваються тисячі врегульованих і взаємно по­год­жених у часі хімічних процесів. У молекулах ДНК живих клітин міститься найбільший згус­ток інформації, Скільки книг можна було б за цією системою пам‘яті помістити на кінчику голки, якби вони були із матеріалу ДНК? Всього це було би 15 більйонів ек­земплярів! Складені один на один вони утворили б гору висотою 200 мільйонів кілометрів, а це відповідає більш як 500-разовій віддалі від Землі до Місяця (= 384 000 км). Наш всесвіт налічує приблизно 1025 зірок (= один із 25 нул­ями). Жодного життя людського не вистачить, щоб їх порахувати. Якби використати для підрахунку дуже швид­кий комп‘ютер, що може здійснювати за секунду десять мільярдів обчислювальних операцій, то потрібно було б 30 мільйонів років. Розглядаючи наведені приклади, кожна мисляча людина за­питує себе про походження всіх цих геніальних кон­цепцій. Визнана багатьма сучасниками теорія Еволюції не є придатною відповіддю, оскільки вона все зводить до ма­терії: і величезний об‘єм інформації у клітинах, і душу, і свідомість. Природні закони свідчать, що інформація не є чимісь матеріальним і вимагає тому завжди ін­те­лек­туального джерела, тобто оснащеного волею творця. Великий розум і мудрість, виражені у творіннях є гран­діоз­ними. В кінцевому результаті все творіння неодмінно вказує на безмежно досконалого Творця. Виникає запи­тання: Де знайти правильну відповідь? В рамках природознавчих наук є можливим оточуючу нас реальність простору і часу пізнати шляхом різноманіт­них методів вимірювання і зважування. Розглянутим може бути лише запитання „що?“, але не запитання „звідки?“. Відповідь знаходиться поза межами людських мож­ли­востей, і відповісти на нього може лише сам Творець. Проте у чому явив себе Творець? У Біблії, Корані, чи якійсь іншій книзі світової історії? У нашому світі – велика кіль­кість релігій, і всі вони правдивими бути не можуть, бо дають дуже різноманітні і суперечливі пояснення. Отож або всі вони є неправдивими, або одна-єдина істинна. Важливим критерієм при перевірці правди є сповнені про­роцтва. Доведено, що Біблія є єдиною книгою, 3268 проголошених задовго пророцтв із якої збулися у піз­ні­шому часі. Таким знаком якості не володіє жодна інша книга у світі. Біблія є видатною і неповторною в порівнянні зі всім, що коли-небудь було написано. Тому для мене Біблія є словом Божим для нас, людей. Вже у першому стиху відповідає Біблія на запитання про Творця: “На по­чатку сотворив Бог...“ Це дуже вдало співпадає із вищенаведеною вимогою джерела розуму. Ким є особа Творця? Бог був перед усім. Тоді, коли світу, часу і матерії ще не існувало – був Він тим, хто діє. Лише перше речення Біб­лії справляє враження, що Бог Отець є єдиним Творцем. Рішучим доказом того, що він не один був тим, хто тво­рить є повідомлення про процес творення: “Сот­во­рімо людину“ (Буття 1,26). Дух Святий також є задіяним; про це дізнаємося із другого стиха розповіді про сотворен­ня всесвіту: “...а дух Божий ширяв над водами.“ Біблія не розповідає про все відразу, вона інформує нас часто крок за кроком. У Новому Заповіті запитання „хто“ роз­гля­дається детальніше. Таким чином у 1.посланні до Ко­рин­тян 8,6 вказано на явну причетність Ісуса Христа до процесу творення: “для нас, однак, є лиш один Бог, Отець, від якого все і для якого - ми; і один Господь Ісус Христос, через якого - усе, і ми через нього.“ Єврейське слово „Елохім“ у книзі Буття 1,1 є формою мно­жини для Бога Творця. Процес творення можна по­яс­нити за допомогою притчі побутового характеру: Наша сім‘я приїхала машиною до друзів. Наближається час по­вернення додому, тоді я, як глава сім‘ї, кажу: “Тепер ми їдемо додому.“ Навіть якщо я використовую форму множини, це однак означає,що лише хтось один сидіти­ме за кермом і здійснювати поїздку. Решта сім‘ї знахо­ди­ться теж у машині, отже „їде“ також, хоча активно застосовує кермо, газову педаль і гальмо лише водій. Це приблизне зображення може передати бачення, що дає нам Біблія про авторів творення. Через Ісуса Христа створив Бог світ. У посланні до Євреїв 1,2 це конкретно сформульовано. Початок Євангелії від Йоана стверд­жує також, що все, що існує походить від Ісуса: “Ним [= через слово = через Ісуса] постало все, і ніщо, що поста­ло, не постало без нього“ (Йоан 1,3). Ісус Христос є Творцем Про діяльність Ісуса-Творця читаємо у посланні до Ко­лос­ян 1,16-17: “бо в ньому [= в Ісусові Христові] все було створене, що на небі і що на землі, видиме й не­видиме: чи то престоли, чи господьства, чи начала, чи власті, все було ним і для нього створене. Він раніш усього, і все існує в ньому.“ У видимому ма­те­ріаль­ному світі не існує чогось, щоби не було створеним через Ісуса. Це стосується як величезного космосу із мільйонами мільйонів галактик, так і найменших де­та­лей життєдіяльності живої клітини чи структурної будо­ви атома. Ісус є не тільки первотворцем усього мікро- і макрокосмосу; Він має також вищість над усім. Більше того, те, що для нас є невидимим – теж створене Ісусом. Він населив небо незліченними істотами, яких Біб­лія називає Ангелами. Світ ангелів, як і світ видимих Бо­жих творінь, є багатогранним і водночас впорядкованим, на це вказують такі структурні поняття: трони, правління, могутність, влади. Ісус є не тільки Творцем, але й хоронителем цього світу. Все тримається на Ньому. Після створення світ не був залишеним сам на себе, через своє сильне слово Бог за­безпечує і утримує його. Тому ми не повинні боятися кос­мічної катастрофи зіткнення небесних тіл, перегорання і охолодження сонця. Ісус оберігатиме цей світ до часу свого приходу. Створення людини не було лотерейним виграшем, як вважав лауреат Нобелівської премії Жак Монод, ми були ство­рені з певною метою і для конкретного призначення – прямувати до Ісуса! Без цієї мети наше життя є марним. Діяльність Ісуса-Творця у Старому Завіті У книзі Приповідок 8,22-24+30 написано: “Господь ство­рив мене [мудрість, мається на увазі Ісус Хрис­тос] почином путі своєї, першою з його чинів споконвічних. Я настановлена була від віку, від початку, раніше, ніж земля постала; коли не було ще безодень, я народилась, коли не було ще джерел багатоводних...я була при ньому,при роботі.“ Вислів „при роботі“ вказує на виконавчу діяльність Ісуса при ство­ренні світу. Стих 26 у Псалмі 102 цитується ще раз у Новому Завіті, посланні до Євреїв 1,10, і стосується він Ісуса: “Ти, Господи, напочатку заснував землю і не­беса – діло рук твоїх.“ Як створював Господь свої творіння? Біблія відкриває нам методи Творця: словом Божим: Псалом 33,6; Івана 1,1-4 з нічого: Послання до Євреїв 11,3 силою Божою: Єремія 10,12 мудрістю Божою: Псалом 104,24; Послання до Колосян 2,3 волею Божою: Буття 1,26; Одкровення 4,11 через Сина Божого: Йоан 1,1-4; Йоан 1,10; Послання до Колосян 1,15-17 через суть особи Ісуса: Матей 11,29; Йоан 10,11. Ці фактори діяли протягом шести днів творення. Вони не підпорядковуються законам природи і тому сприйма­ють­ся лише через віру. Сьогоденні закони природи врегульо­ву­ють процеси у нашому світі; вони не є причиною, а лише ре­зуль­татом творення. Що дано нам в Ісусові Христові? Він є фундаментом, на якому ми можемо будувати на­ше життя. Будівельна фірма агітує: “На цих каменях ви мо­жете будувати.“ Про Христа можемо сказати так: “На цьо­му фундаменті можна формувати своє життя.“ В Христі все має свою основу: створіння, Біблія, віра, спасіння, мир, надія, шлях до Отця, мета життя. Христос є непохитною міцною скелею (1 Послання до ко­ринт­ян 10,4 ), на якій всі вигадані людьми системи будуть зламані. Коли Бог каже: “Знищу мудрість мудрих і ро­зум розумних знівечу!“ (1. Послання до Коринтян 1,19), тоді стається це через скелю – Ісуса. Об неї розбиваються іде­ології, атеїзми, еволюційні системи. І їх сповідники ко­лись змушені будуть впасти на коліна перед цим Богом (Послання до Филип‘ян 2,10), навіть, якщо вони тепер все ще так твердо відкидають „організатора“, „дизайнера“, „творця“, і „спасителя“. Чому еволюційне вчення є таким небезпечним? Воно дає нам не тільки неправдиве бачення світу, а й што­вхає нас у безнадійність, яку вдало описав німецький письменник Жан Пауль: “Бога не існує... Сліпе, німе ніщо! Хо­лодна вічна неминучість! Божевільний збіг обста­вин... Яким безмежно самотнім є кожен у величезній мо­ги­лі всесвіту!“ Вчення Еволюції стверджує, що цей світ може пояснити без Творця. Тому відповідно веде воно людей до атеїз­му, а із атеїстичними переконаннями опинимося ми за сві­дченням Ісуса у пеклі: “...а хто не увірує, той буде осуд­жений.“ (Марко 16,16). Дехто намагається пояснити еволюцію як робочий метод Бога. Якби Бог створював за допомогою еволюції, то: не було би першої людської пари не існувало би гріха, бо „агресія є силою, що приво­дить в рух еволюцію“ (Йоахім Ілліс) тоді використав би Бог смерть як засіб творіння тоді було би спасіння через Ісуса, який у співста­лен­ні із грішним Адамом є названим „останнім Ада­мом“ (1. Послання до корінтян 15,45), позбавлено обгрун­то­ваності. Ці вислови доводять, що так звана „теїстична еволюція“ під­риває і цим самим відкидає основи Біблії. Тому цю фальшиву ідею ми можемо лише рішуче відкинути. Захоплююча думка Ми пізнали Ісуса як Творця всього. Він є той, хто існує від віків і той, хто є Царем у Царстві Небесному. Йому дана всяка влада на небі і на землі (Матей 28,18). Чи може­мо ми охопити такі вражаючі думки? Людина на хресті Гол­гофи і Творець всього світу і всього живого є однією і тією ж особою! Із своєї безмежної любові до нас дав себе розіп‘яти і не боронився, щоб для нас могли відкритися двері до неба. Той, хто це відкидає - втрачає все: “то як уте­чемо ми, коли занедбаємо таке велике спасіння?“ (Послання до Євреїв 2,3). Той, хто Його прийме – отримає все: “Хто слухає моє слово й у того вірує, хто послав мене – живе життям вічним,...бо від смерті перейшов у життя“ (Йоан 5,24). Просіть у Господа Ісуса прощення всіх своїх гріхів, щоб витримати пе­ред судом Божим, прийміть Його як свого особистого Творця і Спасителя і йдіть за ним. Директор і професорДр.-Інж. Вернер Гітт

Die grundlegende Frage, die suchende Menschen sich stellen, wird hier von Prof. Dr. Werner Gitt beantwortet. "Wie findet man den Himmel?" Auf jeden Fall nicht durch eigene Anstrengungen oder Konzepte. "Was aber bringt uns wirklich in den Himmel?" Gott hat die Einladungen für den Himmel schon verteilt wie im Gleichnis des Menschen, der zu einem großen Fest Einladungen verschickte. Doch viele Menschen redeten sich heraus. Prof. Dr. Gitt ruft dazu auf, nicht so "kurzsichtig" wie diese Leute zu sein. Jesus will uns vor der Hölle erretten und diese wird kein Vergleich zu der sogenannten "Hölle von Auschwitz" sein. Er hat am Kreuz für unsere Schuld bezahlt, wir müssen diese Einladung nur annehmen, dann ist ein Platz im Himmel "gebucht". Ein Entscheidungsgebet soll den Lesern dabei helfen. Dieses Traktat eignet sich besonders gut zur Weitergabe an suchende Menschen! Як же мені потрапити на небо? Багато людей не замислюються над питанням віч­нocті. Ми це спостерігаємо навіть у тих, хто думає про с­вою смерть. Американська актриса Дрю Бе­рі­мор ще дитиною зіграла головну роль у фантастичному фільмі «Інопланетянин» і стала кінозіркою. У свої 28 років (нар.1975) вона висловила таку думку: «Якщо я помру швидше, ніж моя кішка, тоді нехай їй дадуть зжерти мій попіл. Тоді я продовжу життя хоч у кішці». Невже така обмеженість і невігластво стосовно питання смерті не є вражаючими? Коли Ісус жив на землі, до Нього приходило багато людей. Їх клопотання були переважно земного ха­рак­теру: Десять прокажених хотіли зцілитись (Луки 17:13). Сліпі хотіли прозріти (Матея 9:27). Хтось очікував допомоги у питанні поділу спадщини (Луки 12:13-14). Фарисеї приходили із лукавим запитанням: чи сплачувати їм податок кесареві? (Матей 22:17). І тільки деякі приходили до Ісуса, щоб від Нього дізнатися, як потрапити на небо. Один багатий мо­ло­дий чоловік звернувся із запитанням: «Учителю бла­гий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» (Лука 18:18). Ісус відповів йому, щоб він про­дав усе своє майно, за яке тримається своїм сер­цем, і йшов за Ним. Через те, що юнак був дуже ба­га­тим, він не прислухався до поради Учителя, тим самим відмовившись від неба. Були й такі, які неба зовсім не шукали, але після зустрічі з Ісусом вони приймали Його вчення. Закхей дуже хотів по­ба­чити Учителя. Та зустрівши його, він отримав більше, ніж сподівався. Коли Ісус гостював у його домі – Закхей знайшов шлях до неба. Ісус сказав тоді: «Сьогодні на цей дім зійшло спасіння...» (Луки 19:9). Як знайти Царство Небесне? Після сказаного вище ми можемо зробити такі вис­новки: Царство Небесне знаходять одного конкретного дня. Це важливо знати, бо і для вас, любі читачі, вже сьогодні можливо прийняти від Бога вічне життя. Щоб знайти Царство Боже, не потрібно якихось особ­ливих вчинків. Царство Боже знаходять без якихось особливих приготувань. Наші власні уявлення про те, як потрапити на небо, за­зви­чай помилкові, якщо вони не засновані на Бо­жому слові. Одна артистка співала пісню про кло­уна, що після довгих років роботи в цирку пішов з арени. Вона стверджувала: «Він, звичайно, пот­рапить на небо, бо приносив людям радість.» А одна ба­га­та жінка побудувала дім для бідних, у якому двад­цять жінок могли проживати безкоштовно. Це було зроблено за однієї умови: ці жінки були зобов`язані щодня протягом однієї години моли­тися за спасіння душі їхньої благодійниці. Але що справді приведе нас до неба? Щоб пояснити нам це, Ісус розказав притчу. У Єван­гелії від Луки (14:16-24) іде мова про одного чоло­віка (у притчі він втілює образ Бога), що хоче влаш­тувати великий бенкет (уособлює образ неба) і розсилає багатьом людям особисті запрошення. Про­те відповіді його дуже розчаровують: «І по­чали вони, ніби змовившись, відмовлятися. Перший йому сказав: поле купив я… Другий: п`ять пар волів купив я… Третій: одружився я і тому не можу прийти.» Ісус закінчує притчу присудом господаря: «Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері» (Лука 14:24). З цього видно, що небо можна от­ри­ма­ти, можна і втратити. Все залежить від того, чи приймемо ми запрошення, чи відмовимось від нього. Невже буває щось простіше? Напевне, що ні! І якщо колись багато людей не опиняться в небі, то не через те, що вони не знали шляху, а через те, що вони не прийняли запрошення. Не варто брати приклад з тих трьох героїв при­тчі, адже ніхто з них не прийняв запрошення і не прийшов на бенкет! Невже тепер бенкет не від­­бу­­деться? Навпаки! Після тих відмов господар наказує своїм слугам запросити всіх. Тепер він не замовляє листівок із золотим обрамленням. Те­пер до­сить простого слова: «Прийдіть!» І ко­жен, хто приймає запрошення, займає відведене для нього на бенкеті місце. І що ж відбувається? Так, люди при­ходять великим натовпом. Минає ще тро­хи часу, і господар бачить, що є ще вільні місця. І він каже своїм слугам: «Ідіть знову і за­про­шуйте ще!» На цьому місці я хочу порівняти героїв тієї притчі з нами, бо вона точно відповідає нашій сьогоднішній ситуації. На небі є ще вільні місця, і Бог каже тобі: «Ходи і займи своє місце на небі! Будь розумним і забронюй собі місце на цілу вічність! Зроби це ще сьогодні!» Небо – надзвичайно прекрасне, тому порівнює його Ісус Христос з великим бенкетом. У першому листі до Коринтян (2:9) є такі слова: «Те, чого око не бачило й вухо не чуло, що на думку лю­дині не спало, те наготував Бог тим, що його люблять.» Нічого, абсолютно нічогісінько на зем­лі навіть приблизно не нагадує неба – настіль­ки там гарно! Ми ні в якому разі не маємо права про­пус­тити можливість туди потрапити – воно є над­звичайно цінним. Хтось відкрив для нас ворота до неба! Його їм`я – Ісус Христос, Син Божий! Зав­дяки Йому потрапити туди так просто. Тепер це за­ле­жить тільки від нашої власної волі. Лиш той, хто є таким обмеженим і близоруким, як ті троє чо­ло­віків у притчі, може не прийняти запрошення. Спасіння приходить через Господа Ісуса У книзі Діянь Апостолів (2:21) сказано: «А кожний, хто призве ім`я Господнє, той спасеться.» Це твер­джен­ня є головним у Новому Завіті. Пере­бу­ва­ючи у в`язниці міста Филиппи Апостол Павло у роз­мові з охоронцем дав ще чіткіше пояснен­ня: «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім» (Діяння Апостолів 16:31). Це твердження – ко­рот­ке, про­те зрозуміле і здатне змінити життя. Тієї ж ночі охоронець навернувся до Ісуса. Є дещо, про що ми обов`язково мусимо знати: Ісус хоче навернути нас із шляху, що веде у прокляття, пекло. Біблія каже, що на небі або у пеклі людина пе­ре­буватиме вічність. Одне місце прекрасне, а дру­ге – страшне. Третього місця не існує. Через п`ять хвилин після смерті ніхто вже не скаже, що смерть є кінцем. Особа Ісуса вирішує все. Наше віч­не буття залежить від єдиної Особи – Ісуса Христа і на­ших стосунків із ним. Під час моєї подорожі з лекційною програмою до Поль­щі ми відвідали колишній концентра­цій­ний табір Освенцім. Страшні події відбувалися тут у ча­си Третього Рейху. З 1942 по 1944 роки тут от­руї­ли газом і спалили більше півтора мільйона людей, пе­ре­важно євреїв. В літературі є вислів – «пекло Ос­вен­ціма». Я міркував про це, коли ми стояли у га­зо­вій камері, де за один раз помирало близь­ко шіс­тсот осіб. Це було неймовірно жорстоко. Але чи було це дійсно пеклом? Ми, як екскурсійна група, мали можливість ог­ля­нути цю газову камеру тільки тому, що цьому не­люд­ському злочину прийшов кінець. Тепер це міс­це відкрите для відвідувачів, там уже нікого біль­ше не замучать і не отруять. Газове пекло Ос­вен­ціма було обмежене у часі, пекло, про яке го­во­рить Біблія, є вічним. У холі музею Освенціма мій погляд упав на зо­бра­ження розп`яття. Якийсь в`язень надряпав свою на­дію на Ісуса цвяхом на стіні. Цей художник та­кож загинув в одній із газових камер. Але він знав Спа­си­теля Ісуса. Хоч він і помер у такому страшному місці, небо для нього було відкрите. Із пекла ж, про яке попереджує нас Ісус у Новому Завіті (Матея 7:13; 5:29-30; 18:8), втечі або порятунку не існує. Бо пекло, на відміну від Освенціму «працює» вічно, і здійснити коротку екскурсію туди неможливо. Небо також є вічним. Це і є те місце, куди нас хоче при­вести Бог. Тому дозвольте Йому запросити Вас на небо. Призовіть Ім`я Господа, і забронюйте цим місце на небі! Якось після моєї лекції до мене звернулась схви­льо­вана молода жінка: «Невже це можливо – “за­броню­вати собі місце на небі?” Звучить, немов у бюро по­до­рожей». Я з нею погодився: «Хто не бронює, той не досягає мети. Якщо ви хочете потрапити на Гавайські острови, то вам необхідно мати квиток». Вона запитала мене: «Але ж за квиток потрібно за­пла­тити?!» – «О так, за квиток на небо – теж! Але це так дорого, що ніхто з нас не зміг би його оп­латити. Наші гріхи цього не допускають. А Бог не терпить у Себе на небі ніякого гріха. Той, хто після цього життя хоче провести вічність у Бога на небі, повинен спочатку звільнитись від своєї про­вини. Це звільнення можливе тільки через одну без­гріш­ну особу, і тією особою є Ісус Христос. Він єдиний може заплатити! І Він заплатив – своєю кров`ю че­рез свою смерть на хресті.» Що я мушу зробити,щоб потрапити на небо? Кож­ного з нас стосується запрошення Бога прийняти Його спасіння. Багато уривків з Біблії наполег­ли­во за­кли­кають нас відповісти на Боже запрошення: «Силкуйтеся ввійти через тісні ворота...» (Луки 13:24). «Покайтеся, бо Небесне Царство близько!» (Матея 4:17). «Входьте вузькими дверима, бо просторі две­рі й розлога та дорога, що веде на погибель, і багато нею ходять. Але тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять!» (Матея 7:13-14). «Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти...» (Діяння Апостолів 16:31). «...старайся осягнути життя вічне, до якого ти покликаний...» (1 Послання до Тимотея 6:12). Усі ці запрошення дуже наполегливі й кон­крет­ні. У них відчувається серйозність, рішучість і не­від­клад­ність. Правильною відповіддю на за­про­шення до не­ба буде молитва, яка звучатиме при­близ­но так: «Господи Ісусе, я сьогодні прочитав, що потра­пи­ти на небо можу тільки через Тебе. Я хочу колись бу­ти з тобою в небі. Врятуй мене від пекла, на яке я приречений через свою провину. З безмежної лю­бо­ві до мене, Ти помер за мене на хресті, і за­пла­тив цим за мої гріхи. Ти бачиш всю мою про­вину – починаючи з самого мого дитинства. Ти зна­єш усі мої гріхи, які мені зараз відомі, і ті, які я вже давно забув. Тобі відомий кожен порух мого серця. Я перед Тобою, як відкрита книга. Та­ким, яким є, я не можу потрапити до Тебе в не­бо. Прошу Тебе, прости мені мої гріхи, я за них дуже шкодую. Прийди зараз в моє життя і онови його. Допоможи мені відмовитись від усього, що Ти не вважаєш добрим, даруй мені нові звички, які Ти благословиш. Відкрий мені Твоє слово – Біб­лію. Допоможи зрозуміти те, що Ти хочеш мені ска­за­ти, і дай мені слухняне серце, щоб я чинив те, що Тобі подобається. Я приймаюТебе як сво­го Гос­пода. Я хочу йти за Тобою. По­ка­жи мені шлях, який я маю ви­бра­ти у кожній сфері життя. Я дякую, що Ти мене почув, що я те­пер маю право стати ди­ти­ною Божою, яка колись буде з То­бою в небі. Амінь». Проф., д-р т.н. Вернер Гітт